Так что, ребята, если вы готовы проникнуться всеми своими чувствами и оторваться по-настоящему, то закладки, МДМА, герыч и гертруда всегда будут на страже ваших веселых приключений. И помните, в этом безумном мире существует лишь одно правило - ты либо разрываешь его, либо становишься его жертвой.
Але-хо-хо! Що тут у нас, народець? Розказуватиму вам сьогодні крутезну історію, як я, наркоман комік, засмоктився амфетаміном і почав шмаляти на пляжі! Взагалі, як тільки я почуваю, що трохи налитувався, у мене виникає мегаідея, і таке завжди виходить. То ж готові до екстазу?
Заготовив я собі купу закладок на цей вихідний, обіцяв собі влаштувати веселу вечірку. І ось вона, довгоочікувана пятнична ніч! Малий, кумик-дистриб'ютор, приїжджає до мене на байку із своїм баяном. І клопітко вибираю для себе дозу мефедрону, щоб дати жару без папараці. Але треба бути обережним, уникати всяких мамонтів, бо тут може вискочити один з них, і приділити мене зайвої уваги. Я ж не маю часу на таких дрянь.
Отож я кидаюся швидкісно курити свою шняжку. І тут, під польотом моїх мірських турбогвинтів, я відчуваю, як цей стимулюючий сплав очіплює моє тіло, даруючи неймовірне екстатичне блаженство. Вечір стає яскравішим, звуки музики мов сексуальні зайчики, що побігли вигадати нові пози. І я, як художник-експериментатор, показую своїм друзям, що таке справжня свобода від уявних меж і стереотипів.
А в якийсь момент, як уже вся компанія відчуває внутрішній адреналін, я пропоную потоваришувати на пляж, щоб розвантажитися від всіх наших "шалених витворів мистецтва". Тут якраз ідеальне місце для величезного веселого шоу. Кругом тільки народ, пляжні парасольки, крихка веселка бікіні і одні штани розміру XXXL. Ну а ми, злих коміків, зі своїми чорними сорочками і вогненними очима, вирішуємо показати всім, як влетіти в неймовірну атмосферу мандрівки по уявних просторах.
На сцені гримить рок-н-ролл, а ми підтягуємося до рок-н-роллу своєю шняжкою. Іноді і шмаляти треба з рокерським задором! Ми рухаємося, як астронавти на місячній поверхні, словно головні герої фільмів про постапокаліпсис. А потім, вирішуючи покорити цілий світ, я починаю свій виступ-імпровізацію. Шоу від наркомана-коміка! Бадьорі глядачі раптом вуетають, особливо, коли я починаю розповідати про свої пригоди з мефедроном.
"Але, діти, не повторюйте мої помилки! Хоч меф тягне на себе як магніт, він же може змінити тебе настільки, що ти починаєш виростати собі роги на голові і розказувати всім про життя на Юпітері!"
Але поки я розповідав крутезну історію, вже смеркало. І ми з командою вирішуємо перетворити пляж в лазурну дискотеку. Музика, світло, танці – все по-дорослому з голлівудським блеском. І тут я, ефектно швидко починаю забувати про свої наркотичні пригоди та віддаюся щасливому пляжному безладдю. Ловлю хвилі екстазу, все літає навкруги, мерехтить, ніби невловима вітрина в нічних вікнах. Ми всі стаємо одним цілим, багатогранним фірмаментом, що палає неможливими кольорами.
Час летить, а я все ще на хвилі ейфорії, підбадьорений своїми наркотичними ілюзіями. Розповідаю афторитетній публіці свої умори, як шукаю цінні закладки на крихкій нічній зорі. І тут, коли сонце починає з'являтися на обрії, ми всі втрачаємо свій адреналін і ветер розвіває наші мокрі волосся врівні з морськими хвилями.
Зморшки від нічних танців та пригод проростають на моєму обличчі, нагадуючи мені про те, що ілюзії сходять на ніч. Але це не кінець, це лише початок нової історії. Мені захотілося втягнути цілий світ у свій комедійний вир, показати кожному, що наркотики – це всього лиш спосіб вийти за межі, відчути усю красу та адреналін життя без обмежень. А ви готові на екстремальну подорож у світ комічного наркозу?
Братаны, хай! Сегодня жирный рассказ будет! Вообще, вчера было такое дело, я сходил по магазам закладки, да по фарме тоже двинулся - надо ж ка, да свою порцию ханки себе нашел. Жжет, понимаешь? Мне уже аж дрищит от этой истории!
Начну с начала. В общем, я запахался, и решил сходить покататься на автобусе. Ну так, отдохнуть мозги после таблов. Сижу на остановке, жду автобуса, и тут вижу старуху с костылем, аккуратно двигается. Я думаю, ну интересный персик, что произойдет?
Но сначала огонь - купил я таблеток, тут, в одном местечке поближе к парку. Эти мои знакомые, братишки, качественную шнягу достали! Вот такие закладки, да еще и свежие! Как раз для меня! Двинулся на полной катушке, сразу себе чувствовал себя в розыске. Кодеин в мозгу, а я в автобус сел. Кайфуете с меня или что?
Автобус приехал, я моментом сел, набрал в легкие ту сраную ганджубас и растягивал пару секунд, чтобы занюхать и почувствовать тот сладкий запах. Все было нормально, вокруг люди, но никто не подозревал, что у меня в голове котится фееричная буря.
Тут эта няшка с костылем садится рядом со мной. Я думаю, она меня заметила? Или просто так села? Ну да ладно, думаю, подъедем куда-нибудь, она выйдет. Вот думаю... и вышло она! Пора, думаю, отдохнуть!
И тут начинается. Я свои таблетки зажимаю в одной руке, потому что так безопаснее, и вдыхиваю через нос. Бум! Сразу же пошло психо, какое-то адское наслаждение охватило меня. Автобус движется, а я с головой в облаках. Я хочу кричать, смеяться, спрыгнуть с крыши автобуса, но я же не псих...
Тут эта старушка что-то бормочет себе под нос. Я, конечно, уже в другом измерении, но мне кажется, она против чего-то. Значит она меня заметила! Это ведь я светился как ёлка на Новый год!
Я открываю глаза, смотрю на нее, а она прямо на меня! Я такой улыбчивый, весь блаженствую, а она оскорбляется, тыкает костылем в меня и что-то кричит! Я не то чтобы понимаю эту оскорбу, но решил не спорить с этой бабкой и себя пересесть. Ну, как бы, какой я джентльмен!
В общем, садится я в другое место, если можно было так сказать. Вон куча людей отдыхают, не пытаясь завязать со своими проблемами. Я сяду, думаю, может, заснуть успею хоть немного. И тут автобус тормозит остановкой - влезает загнанный гопник, и прям ко мне двинулся!
Он подходит, смотрит на меня, я на него - такое чувство, будто он кушает меня глазами. Я сразу взялся за свои таблы с другой рукой, думаю, если что, отвечу на глазах. Видимо, понял он, что я не просто так сижу, и решил меня благородно попросить. Последняя остановка...
Вот сейчас закончится этот автобус. Я встаю, гопник двигается со мной к двери, я держу таблы в руке, вот-вот начнем! Но тут он задумался, может, лучше спросить? Он меня спрашивает: "Эй, ты здесь сел в автобус или показывал таблы свои всем? Че ты, братуха, вытворяешь?". Я отвечаю: "Да ханку нюхал, будь здоров! И что, почему, нельзя что ли?". Он в ответ: "Ты че, афигел? Тут тебе не твой район!"
Ну, что я могу сказать, братцы? Лучше бы я сразу знал, что меня так выгонят из автобуса. Но стоп! Я и не отрицаю, что поначалу было круто! Шёл и вдыхал, месяцы вот так жил. Но потом все пошло вразнос. Автобусы, бабки, гопота - ну, понимаешь. Жизнь дала мне урок. Я сажусь в другой автобус, включаю себе музыку и понимаю, что этот мир такой, какой он есть. И надо просто помнить, что не моя задача - драться с каждым.
Тут я сел в самый обычный автобус, и ехал по своим делам. Не я первый и не я последний, кто в потерях и катаются до красоты на рельсах. Мы знаем свои ошибки, и это нормально! Хотя все можем ошибиться и вылететь из автобуса. Вот такая история, друзья.
